РОК-ПОРТАЛ

  РОК-ПОРТАЛ  

 


Украинская Баннерная Сеть

Фестивалі
Афіша
Контакти
Технічне забезпечення

Вибух під назвою „Альтернатива”

 

1994 рік започаткував в Україні новий фестиваль під назвою “Всеукраїнський фестиваль незалежної музики “Альтернатива”, який став непересічним явищем в українському культурному житті кінця 20 ст..

Вперше в нашій країні на найвищому рівні було організовано фестиваль так званої “незалежної”, “некомерційної” музики, чи не вперше українські музиканти, які сповідують свободу творчої особистості, нонконформізм, прагнуть знайти нові форми самовираження, нову музичну естетику, отримали можливість голосно заявити про себе без будь-яких обмежень чи рамок в атмосфері цілковитої розкутості і щирості.

“Альтернатива” стала потужним вибухом у світі зкомерціалізованої естради, своєрідною формою заперечення фальші і облуди, що запанували в сучасному шоу-бізнесі. Водночас це була спроба дати поштовх для розвитку саме того напрямку в українській музиці, який є чи не найцікавішим й найперспективнішим в сучасному музичному мистецтві.

“Альтернатива” стала вагомим кроком на шляху творення української модерної культури кінця ХХ століття, спробувала покінчити з шароварністю і провінційністю українського музичного мистецтва, розвалити той мур, яким відгороджено сучасний культурний світ від України.

Зрозуміло, що фестиваль за кілька років свого існування не зміг звичайно реалізувати усі поставлені перед ним завдання, але те що він став помітною подією в музичному житті України середини 90-их років минулого століття – це незаперечние твердження.

Свідченням цього є наступні факти. Два рази (у 1994 та 1995 рр.) фестиваль “Альтернатива” займав третє місце в номінації “Найкращі фестивалі України” у традиційному опитуванні журналістів, музикантів та представників шоу-бізнесу “Нові зірки старого року”. Протягом трьох років участь у фестивальних заходах взяло 53 виконавці, в тому числі такі знані як: “ВВ”, “ВІЙ”, “ЯЯЯ”, “ДЖЕМІКС”, “КОМУ ВНИЗ”, “ПЛАЧ ЄРЕМІЇ”, “МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ”, “999”, “ФОА-ХОКА”, “ВСЯК ВИПАДОК”, “МОРРА”, “НЕКРОПОЛЬ”, “АКТУС”, ІГОР ЦИМБРОВСЬКИЙ, “ТРІО ІМПРОВІЗАЦІЙНОЇ МУЗИКИ ЯРЕМЧУК-НЕСТЕРОВ-ХМЕЛЬОВ” (всі - Україна), DESTROY AFTER USE (Німеччина), “THE UKRAINIANS” (Великобританія), POST REGIMENT, DUMP (Польща), АУКЦИОН (Росія). На концертах, які переважно відбувалися в спорткомплексі “Спартак”, побувало близько 20 тис. глядачів. На фестивальних заходах було акредитовано 286 журналістів, які представляли 103 видання, теле-, радіокомпанії, інформаційні агенції з України, Польщі, Канади, Німеччини, Росії.

Кількість публікацій про фестиваль в українських та іноземних виданнях досягла 500, об’єм радіо - повідомлень, репортажів, трансляцій фестивальних

концертів (зокрема радіостанцією "Промінь" (Київ)) становив понад 36 годин.

Фільми, телерепортажі про акції "Альтернативи" демонструвалися УТ-1, УТ-2, ТК "Інтер", ICTV, мережою УНІКА TV, польським і львівським ТБ, телекомпаніями "Міст" (Львів), "Тоніс" (Київ-Миколаїв), TV-7 (Тернопіль) та ін.

Інформація про фестиваль занесена у музичні видання України, Німеччини, Росії, Польщі, Великобританії, Франції, США, зокрема, у такі популярні довідники як “Europop” (IRMA, Франція) та “Хто є хто в сучасній музиці” (Кембріджський Біографічний Центр, Великобританія).

Підтвердженням зростання міжнародного авторитету “Альтернативи” є численні контакти дирекції фестивалю зі світовими музичними структурами - агенціями, фондами, фірмами звукозапису, мистецькими центрами, мас-медіа, музикантами, продюсерами, менеджерами та фестивалями, з 30 із яких була нав’язана тісна співпраця.

А головне, фестиваль мав добру опінію серед глядачів (а це переважно молодь віком від 15 до 30 років), які визнали “Альтернативу” невід’ємною частиною свого культурного життя, справжнім українським Вудстоком.

З 1997 року роках фестиваль змушений був взяти вимушену перерву, яка на жаль затягнулася. Пояснюється це тим, що наявні фінансові можливості не дозволяли провести чергову “Альтернативу” на тому рівні й на тих засадах, які визначили з самого початку її засновники. А свідомо занижувати підняту планку і проводити будь-що під назвою “Альтернатива” дирекція фестивалю не хотіла принципово.

Сьогодні ж склалися цілком реальні передумови для проведення на найвищому організаційному та творчому рівні 4-го фестивалю “Альтернатива” восени 2004 року. Можливо будуть дещо розширенні жанрові рамки фестивалю (крім домінуючої рок-музики будуть ширше представлен такі стилі та напрямки як: техно, хауз, інді-поп, джаз, нео-фолк тощо), однак дух, атмосферу, організаційні засади старої "Альтернативи" планується зберегти. Уже є попередні домовленості про підтримку від державних та бізнесових структур, мас-медіа, фондів, погоджується участь у фестивалі знаних українских та іноземних виконавців. А головне появились нові люди, структури, які готові взяти на себе відповідальність з відродження "Альтернативи" .

Першим кроком на шляху до 4-ої "Альтернативи" є проведення акції "АЛЬТЕРНАТИВА. Повернення", яка повинна стати своєрідним каталізатором до нового вибуху "Альтернативи". Вона відбудеться 7-го грудня ц.р. у приміцщенні Палацу спорту „Україна” (колишній „Спартак”) за участю гуртів: „СКРЯБІН” (Київ), „КОМУ ВНИЗ” (Київ), „Леся Герасимчук та КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ” (Львів), „ВІЙ” (Київ), „МОТОРРОЛА” (Хмельницький), „МОРС” (Львів), „ДЖЕК О’ЛЕНТЕРН” (Львів), „КОКТЕЙЛЬ МОЛОТОВА” (Хмельницький), ведучий – Роман Чайка.

Головні організатори фестивалю: Молодіжний мистецький центр „Компанія „Альтернатива” та ТзОВ ТО „Компанія Альтернатива”.

Оргкомітет фестивалю: Руслан Кошів, Юрій Грех, Олександр Олеськевич, Орест Смішко, Тетяна Лизак та ін.

Голова оргкомітету – Богдан Дзюнько.

Ми запрошуємо всіх зацікавлених відвідати згадану акцію і сподіваємося на Вашу підтримку фестивалю “Альтернатива” - свята свободи творчості, чесної музики і нових ідей. Віримо, що завдяки нашій співпраці нова українська музика займе гідне місце у світовому культурному просторі.

 



 

Фестиваль Prosto Rock

 

Все закінчилось. Розійшлись люди. Розлетілись актори. Розібрані сцени, світло, звук. І Черговий „ Просто Рок” став історією. Прийшов час зупинитись і озирнутись...

П`ятий ювілейний „ Просто Рок” вразив своїм розмахом. Але все по порядку.

Найприємніша розмова - це розмова про глядачів. Вони найголовніше! Вони, а не спонсори, хоча спонсори, зрештою,- ті ж глядачі, тільки в VIP секторі. В них у всіх інший вогонь в очах. В них свято. Вони отримують те, що одержується внаслідок багатомісячних переговорів оргкомітету фестивалю з продюсерами і арт-директорами; від нескінченних узгоджень з рекламістами; від процесу підписання багатьох паперів і ордерів; від спілкування з пожежними, міліцейськими і військовими чинами; від зустрічей акторів, що прилітають і приїжджають в різний час з багатьох міст; від побутового облаштування і репетицій; від страху не зірвати хронометражність виступів і не заважати TV-зйомці; від ризику, що зненацька включать дощ і т.д, і т.д ....

У глядачів цього не було. Та їм цього і не потрібно, вони по-справжньому щасливі власники, перед ними весь авангард російсько-української рок- культури.

Наш глядач - найкращий! За дев’ять годин стадіонного дійства жодного серйозного правопорушення або мінімальної шкоди- просто Європа! Жодному з останніх фестивалів наших сусідей таке і не снилось. У київського „Просто Рока” виріс і сформувався свій глядач, і до нього треба так ставитись, щоби він обов’язково захотів прийти наступного разу.

Музиканти поводились у відповідності до рівня міроприємства. Неозброєним оком було видно, що для них це не просто черговий фестиваль, для багатьох „Просто рок” в різний час став одним з перших виступів перед багатотисячною аудиторією, а це не забувається..

Земфіра приїхала до початку фестивалю, щоби подивитися виступи своїх колег, поспілкуватися з друзями. В штабі, що був організований на VIP- трибуні, у менеджерів фестивалю спочатку був легкий шок, коли по-простому зайшла Земфіра, щоби дивитися концерт з балкона і випити гарячого чаю. В принципі, для кожної групи була передбачена окрема гримерка, але на „Просто Року” всім хотілось бути разом, дивитись концерт і обмінюватись враженнями. Через деякий час до Земфіри приєдналися Юля Чичеріна, Діана Арбеніна, Лєва Би-2, Славко Вакарчук.

Здивування хочеш? Уяви, ти піднімаєш очі і бачиш спокійно, без усякої охорони Лагутєнко ,що входить в VIP- ложу і щиро посміхається присутнім. З всіх музикантів Іллї найбільш близький власне цей фестиваль, тому що історія групи „Мумій Троль” тісно переплітається з історією фестивалю.

Неможливо знайти слова, здатні передати хоча б частинку з того, що відбувалося на сцені. Як відомо, говорити про музику, те ж саме, що танцювати про архітектуру. Це треба було бачити, там треба було бути, знову і знову переживати радість від близькості до своїх кумирів. Ювілейний фестиваль зміг потішити самого вишуканого глядача. Групи міняли одна другу під невщухаючі оплески. Тяжко назвати кращий виступ, бо кожна група представила саме актуальне з свого доробку.

Нарешті українська публіка змогла оцінити сильний голос Слави Пєткуна. „Танци Мінус” своїм ярким виступом на фестивалі порадували київських дівчат, які з блиском в очах підспівували улюбленим пісням. Група „Чичеріна” випромінювала тільки їй властивий оптимізм, виконуючи один хіт за іншим. „Сплін” просто зарядили трошки змерзлу публіку сонячною енергією, при цьому залишались самі собою і не змінили традиції. „Бі-2” зізналися в своїй великій любові до Києва і на „Просто Році” Київ відповів взаємністю. Пісню „Мій рок-н-ролл” Шура Би-2 виконав разом з Юлією Чичеріною, що стало своєрідним подарунком фестивалю.

Латвійські герої „Брейнсторм” розвеселили присутніх на стадіоні, бо соліст виявився відмінним конферансьє. Почути „Maybe” під нічним небом Києва- раніше здавалося нездійсненним, щось з розділу наукової фантастики. В той вечір виконувались будь- які побажання, навіть нереальні.

Час невблаганно біг вперед, і от вже хедлайнери- група „Мумій Тролль” по праву зайняла своє місце на сцені „Просто Рока”. Енергійний бліц, який виконав Ілля, в черговий раз підтвердив, що в Києві проходять одні з кращих концертів групи. І зовсім не важливо, скільки пісень в трек- листі, акустика або електрична програма, важливо інше- сяючі очі, частинка душі, вкладена в кожну пісню. Не просто так декілька разів за виступ Лагутенко прикладав руку до серця, ніби давав зрозуміти, що все це дійство- „Ето по любви”...

Зірковий статус фестивалю підтверджений ще раз. З нетерпінням чекаємо „Просто Рок-2003”. До наступної осені тільки одне літо.


Copyright © 2003-2004 RockBazar
Всі права захищені

Сайт управляется системой uCoz